Сором’язливі діти і дитячий садок

Значна кількість людей, як дорослих, так і дітей, зазнають труднощів при спілкуванні тільки тому, що вони сором'язливі. Сором'язливість, що виникла в дитинстві, зберігається надовго, часто на все життя. Причому, як правило, вона не залежить ні від інтелекту, ні від матеріального становища. Якщо хоча б один з батьків сором'язливий, то у дитини багато шансів стати такою ж. Часто батьки і самі своєю поведінкою сприяють розвитку цієї якості у дитини, наприклад, пригнічуючи волю дітей, не заохочуючи їх впевненість в будь-яких успіхах. Дуже важливо не допускати формування заниженої самооцінки, а вона у сором’язливих, як правило, виникає рано.

Іноді сором'язливість як рефлексія може виникнути у маленької дитини в результаті якої-небудь події, що вплинула на її психіку.

У сім'ї може впливати фактор черговості народження: первістки, як правило, більш сором'язливі, ніж молодші брати і сестри. Це, на думку психологів, відбувається тому, що молодші діти, виростаючи, мають більше можливостей виробити навички спілкування, оскільки поряд завжди знаходяться старші діти.

Дитина сором’язлива, коли вона:

* в новому місці буквально чіпляється за мамину спідницю і, незважаючи на вмовляння, не йде грати з іншими дітьми;

* соромиться бути в центрі уваги, соромиться тих, хто старше, та й просто незнайомців, словом, соромитися може з багатьох, часто навіть несподіваних приводів. Для таких людей публічно виступити, станцювати, спілкуватись з незнайомцем - це цілий подвиг.

На фізіологічному і психологічному рівнях сором’язлива поведінка проявляється наступним чином:

* частішає пульс

* сильно б'ється серце

* виступає піт

* в животі «щось завмирає»

* дитина блідне або навпаки червоніє

* рухи стають незграбними

* мова - тиха, невиразна.

Якщо таке трапляється з дитиною, то вона просто ховається в куток і мовчить.

Як же запобігти розвитку сором'язливості?

1. Найголовніше - вчасно сформувати у дитини нормальну самооцінку. Частіше хваліть її, кажіть їй про те, яка вона хороша, підтримуйте її не тільки тоді, коли вона звертається до вас за допомогою, а завжди.

2. У різних починаннях вселяйте в дитину впевненість, разом з нею малюйте, вирішуйте задачі, читайте, грайте, поступово переводячи її на самостійні дії, і головне, не забувайте частіше говорити: «У тебе це обов'язково вийде».

3. Якщо ви помітите схильність вашої дитини до будь-якої діяльності, розвивайте її. Цим вона буде виділятися серед однолітків, що додасть їй впевненості в собі.

4. Дуже важливо допомогти маляті вільно і розкуто висловлювати свої емоції, почуття. Для цього корисні рухливі ігри - хованки, піжмурки, змагання з м'ячем, обручами і т. п. Якщо в грі долаються перешкоди, то нехай їх супроводжують гучні вигуки, сміх, жарти, головне дати волю емоціям, щоб допомогти дитині подолати боязкість.

Розкріпаченню емоційної сфери дуже сприяють ігри-пантоміми: «Де ми були, ми не скажемо, а що робили, покажемо», «Вгадайте, хто прийшов» та інші подібні. Можна розіграти в сімейному колі цілі сценки з улюблених казок.

Тим більше важливо не шкодувати часу на все це, якщо ви вже помітили у вашого малюка ознаки сором'язливості. Такі діти особливо потребують щоб їх успіхи були помічені оточуючими. Намагайтесь зробити так, щоб дитина частіше була в центрі уваги, щоб вона повірила у те, що вона гарна, спритна, розумна. Дуже важливо придумати для дитини такі справи, в яких вона дійсно може добитися успіху. Можливо, це буде гурток танців, малювання або вишивки, може бути, будь-яка спортивна секція, головне, щоб вона змогла добитися успіху. Ні в якому разі не залишайте її в положенні невдахи, обов'язково і постійно стежте за ситуацією.

Дитячий садок для боязкої дитини - непросте випробування. Але цей досвід їй необхідний. Привчайте малюка поступово. Приводьте його на дитсадкові прогулянку, знайомтеся з дітьми, вихователькою. Потім приводьте грати в групу, потім - віддавайте на півдня. І тільки потім залишайте її на весь день.

Перший час у садку малюка потрібно залишати в спокої, даючи йому час адаптуватись і звикнути. Але поступово слід привчати його до спільної діяльності. Якщо дитина ні в що не грає і ні в чому не бере участь можна давати йому команди: "Візьми олівці, помалюй", "Принеси кубики, побудуй будиночок". І ненав'язливі доручення: допомогти розкласти тарілки, полити квіти, погодувати пташку. Краще, якщо у дитини буде в цих "справах" напарник, причому весь час один і той же, до якого вона звикне. Бажано, щоб це була одна і та ж дитина, товариська і неагресивна. Адже одним з найважливіших кроків на шляху до самовпевненості є знайти товариша.

До будь-якої події, свята в дитячому садку необхідно підготувати малюка. Докладно розпитайте вихователя, як це буде відбуватися. І розкажіть малюку. Якщо дитина панічно боїться будь-яких виступів - не намагайтеся випросити для малюка «головну роль». Нехай дитина спочатку пробує свої сили у читанні віршів у сімейному колі, потім - у колі ваших друзів. Коли вона освоїть цю аудиторію, можна починати залучати її до публічних виступів. Публічні виступи дуже допомагають набувати віру в себе.

Тож, підіб'ємо висновки:

* Дозволяйте малюкові боротися з собою.

*Намагайтесь не відповідати за нього. Наприклад, коли запитують, скільки йому років. Навіть якщо він довго і болісно буде долати свою сором'язливість, боячись відповісти, - це піде йому на користь.

* Знайомте вашого малюка з різними людьми, місцями.

* Безліч нових вражень у самому ранньому дитинстві - запорука майбутньої впевненості в собі. Але дотримуйтеся міри, не даючи маляті перехвилюватися.

* Не називайте вашу дитину сором'язливою. Якщо ви "наклеюєте ярлик", це дає малюку негласне право таким і залишатися.

* Не вимагайте, щоб ваш малюк став найпопулярнішою дитиною «садкової» групи.

І нарешті, пам'ятайте, що з сором'язливістю допомагає впоратися щоденне спілкування з однолітками. Ні в якому разі не обмежуйте таке спілкування, навіть якщо воно завдає вам незручності. Навпаки, поступово розширюйте коло дитячих знайомств. Однак пам'ятайте, що, ставши постарше, боязка і сором'язлива дитина може потрапити в залежність і підпорядкування до більш впевнених у собі дітях. І тоді ваше завдання - вчасно захистити ваше чадо від небажаних контактів. Головне ж - постійно, кожну хвилину і секунду любіть своїх боязких, соромязливих малюків. Ваша любов, як ніщо інше, допоможе їм самоствердитися в житті.