Важкості у спілкуванні з дитиною виникають у батьків з причини недостатньої поінформованості про вікові періоди та норми розвитку дитини. Дуже часто батьки чекають від дитини того, що недоступно її віку, та навпаки, знижують свої вимоги у ділянці поведінки, навички самообслуговування та спілкування. Дорослим необхідно орієнтуватися у вікових періодах дитинства та нових можливостях, придбаної психіки, котрі повинні виникати на кожному етапі розвитку дитини.
Починаючи з 1 року до 3, дитина опановує самостійними складними рухами: ходьбою, бігом, лазінням, киданням і т. д. Дитина не тільки активно рухається, а й навчається регулювати власний рух, наслідуючи дорослого. Саме тому важливо постійно звертати увагу малюка на ціль і порядок виконання дії: "Ми будемо катати м'ячик. Поклади м'ячик перед собою, як я, а тепер штовхни м'ячик сильно, як я." Дитина переходить від обстеження предмета до дії з предметом: спочатку він навчається відкривати і закривати баночку, розуміє, що її можна використовувати, як ємність, потім співвідносить цю баночку за властивостями з каструлькою і, нарешті, використовує в грі баночку, як каструльку. Мова дитини тепер стає самостійною і активною. На тлі активізації промови зароджується спілкування з однолітками, дитина робить перші спроби взаємодіяти з іншим малюком у предметної та ігрової діяльності. Головним придбанням особистості в кінці раннього віку стає усвідомлення дитиною себе, як самостійного суб'єкта, своєї особистісної дії і особистого бажання.
З цього моменту (з 3-х років) починається епоха дошкільного віку. Саме цей період переходу отримав назву "кризи 3-х років". Зазвичай цей вік супроводжується впертістю, капризами, агресивністю, різкими змінами в настрої та поведінці малюка. Така картина є результат конфлікту між природним прагненням дитини до самостійності та незалежності і обмеженням цього прагнення з боку дорослих. Дошкільне дитинство (від 3 до 7) характеризується розвитком різноманітних видів дитячої діяльності: ігровий, побутової, образотворчої, трудової та ін. Рівень розвитку дитини має визначатися не тільки його вміннями в тій чи іншій діяльності, але й зацікавленістю в результаті і вмінням його домагатися .
Дитина 5 років може відмінно вміти самостійно зав'язувати шнурки, але не відчувати потреби це робити. Відсутність у дошкільника потреби проявляти свою умілість або розвивати її є показником незрілості, яка буде гальмувати його подальший розвиток. Здатність дитини підпорядковувати свою поведінку якої-небудь мети, керувати своїми вчинками формується протягом всього дошкільного віку.
Тільки до семи років дитина здатна виконувати як своє власне завдання, так і завдання, поставлене дорослим не відволікаючись, зберігаючи інтерес, контролюючи себе при цьому і оцінюючи свої результати. Найчастіше батьки чекають цього від дітей 5-ти і навіть 4-х років.
Суттєвим придбанням дошкільного віку стає наочно-образне мислення дитини, завдяки якому стає можливою навчальна діяльність. Щоб зрозуміти, що легкі предмети не тонуть, дитині 6-ти років уже не треба кидати їх у воду, у нього є поняття легкого і важкого, поняття про властивості води, він може зробити власний висновок.
До кінця дошкільного дитинства у дитини складаються передумови нового виду діяльності - навчальної. Пам'ятайте, що розвиток дитини проходить поступово і послідовно і на кожному етапі дитина повинна досягти певних результатів.